Оголшення

До уваги батьків майбутніх першокласників! З 1 березня розпочато прийом заяв на зарахування до 1 класу нашого закладу. Ласкаво просимо!

Рекомендована публікація

Дистанційне навчання

  До уваги здобувачів освіти! Оновлена сторінка "Дистанційне навчання".

На допомогу педагогам

ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ УЧНІВ П’ЯТИХ КЛАСІВ
У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу.
Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню.П’ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів.
Але 5-й клас – це період адаптації до середньої ланки школи.
Адаптація - процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.
У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники.
Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя».
Незважаючи на таку гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливого контролю, підтримки та допомоги, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.
Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов’язаний зі значними проблемами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.
Саме педагоги, батьки, фахівці психологічної служби  мають допомогти дітям.
Психологічні особливості молодшого підліткового віку.
Набуття почуття дорослості, прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого - основна характеристика молодшого підлітка.
Пошук власної унікальності, пізнання власного «Я».
Заміна провідного виду діяльності -  навчальної  на спілкування - «Пізнання іншої, схожого на мене, дає можливість як у дзеркалі побачити і зрозуміти власне Я».
Висока розумова активність здатна розвиватися тільки в діяльності, що викликає позитивні емоції, відсутність адаптації до невдач, статусу «гіршого». Успіх (неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання.
Фізіологічні особливості пубертатного віку визначають крайню емоційну нестабільність підлітка.
Поява потреби  у гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищений інтерес до питання про «співвідношенні сил» у класі; прагнення уникнути ізоляції, обзавестися вірним другом.
Підвищена стомлюваність.
Відсутність авторитету віку; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому.
Відраза до необґрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів.
Вимогливість до відповідності слова і діла; підвищений інтерес до спорту.
Проблеми:
Психологічні:
Зміна умов навчання;
Різноманітність і якісне ускладнення вимог, що висуваються  до школяра різними вчителями;
Зміна позиції «старшого» у початковій школі на статус «самого маленького» у середній.
П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.
 Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:
 1) слабка навчальна підготовка у початкових класах.
 2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.
 3)Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.
Наслідки:
У адаптаційний період діти можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, «розв'язаними», надмірно гучними, метушливими. 
Відбувається зниження працездатності, діти можуть стати забудькуватими, неорганізованими, іноді порушується сон, апетит.
Ознаки успішної адаптації:
Ø задоволеність дитини процесом навчання;
Ø дитина легко справляється з програмою;
Ø ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;
Ø задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.
Ознаки дезадаптації:
Ø змучений, стомлений зовнішній вигляд дитини.
Ø небажання дитину ділитися своїми враженнями про проведений день.
Ø прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.
Ø небажання виконувати домашні завдання.
Ø негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників.
Ø скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.
Ø неспокійний сон.
Ø труднощі ранкового пробудження, млявість.
Ø постійні скарги на погане самопочуття.
Чим можна допомогти ?
Ø Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.
Створюйте умови для розвитку самостійності у поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність 
ПАМ’ЯТКИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
      Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:
-               уповільнюється темп діяльності учнів, тоді як виконання певних видів робіт потребує більше часу;
-               зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами;
-               високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.
 Дорослі  очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності. Але у п'ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору. За цих обставин важливо, щоб учитель-предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності.  
ПАМ'ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-х КЛАСІВ
- Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.
- Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).
- Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).
- Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.
- Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.
- Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.
- Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.
ПОРАДИ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ 
5-х класів щодо успішної адаптації учнів:
·        проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;
·        реалізовувати демократичний стиль керівництва;
·        не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;
·        намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання, позитивне емоційне ставлення до навчального предмету;
·        орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;
·        допомогти учням із низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:
·        проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;
·        залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;
·        на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;
·        звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить
ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ
- Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.
- Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.
- Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
- Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.
- Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.
- Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.
- Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.
- Забезпечуйте систематичне повторення.
- Уникайте перевантаження дітей.
- Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ, ЩОДО ПІДТРИМКИ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ
Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.
Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.
При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:
Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.
Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.
Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.
Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.
Будьте привітними.
Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.
Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.
Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях  гуртка, позакласних заходах, спільних походах.
 Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

НЕВПЕВНЕНА ДИТИНА
ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ
Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність -  прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою».
Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку?  Перш за все, необхідно  викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості,  на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху. 
Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки.
Ø     Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку (див. право на помилку).
Ø     Ніколи не зрівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).
Ø     Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.
Ø     Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки».  Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників.
Ø     Частіше надавайте завдання, потребуючі спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класнім театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.
Ø     Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.
Ø     Не  намагайтеся вирішити за таку дитину  будь яке питання. Це ще раз «докаже», що вона сама ні з чим не може впоратися.
Ø     Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.
Ø     Якщо така дитина десь проявила ініціативу, піддержіть її. Нехай вона спробує себе в ролі лідеру.
Ø     Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.
Надавайте можливість таким дітям спілкуватися із початковою школою. Зробить таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв» у початковій школі, інтелектуальних та спортивних ігор для молодших школярів.

ТРИВОЖНА ДИТИНА
ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ
Ø    Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.       
Ø    Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе. 
Ø    Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку. 
Ø    Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.
Ø    Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей.   Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

АГРЕСИВНА ДИТИНА
ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ
Здається все добре зрозуміло, але як цього досягти вчителю?  Пропаную вам принципи   спілкування з агресивними дітьми.
Ø    Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.
Ø    Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.
Ø    Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій  гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.
Ø    Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.
Ø    Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися. 
Ø    Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку.   Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою. 
Ø    Введіть штрафні санкції. Це може бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки. 
Ø    Допоможуть класні години, де  піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА
ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ
Як же правильно  спілкуватися з гіперактивною дитиною
Пропоную декілька простих, але ефективних правил:
Ø    Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.
Ø    Давайте їй можливість  рухатись на уроці (доручіть витирати дошку, впроваджуйте фізкультхвилинки).
 Ø    Ніколи не приказуйте, не примушуйте, але також і непотрібно  підлещуватися  перед  такою дитиною .  Достатньо буде попросити, можливо декілька разів.
Ø    Назавжди відмовтесь від читання нотацій. Така дитина буде тільки  нервувати, але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить. Краще поставити запитання о можливих наслідках такої поведінки, або самому розказати учневі  схожу історію, при цьому ніяк не звинувачуючи його у тому що трапилось.
Ø    Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори. Для цього перш за все, виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу напроти дошки.
Ø    Дозувати учню виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини. Контролювати етапи виконання роботи кожній із них.
Ø    Така дитина набагато краще впорається із більш важкими але цікавими, динамічними завданнями, ніж з довгими і нудними. Тому готуючись до уроку вчитель  може розробити для таких дітей індивідуальні завдання, або зробити сам урок більш динамічним.
Ø    Не пред’являйте збільшених вимог такому учню.
Ø    Не доручайте йому масу справ водночас  (староста, редактор, режисер та інші можливі ролі) Звісно, такі діти полюбляють нести велику відповідальність, і навіть якщо це в них добре виходить,  така загрузка підриває їх і без того нестабільний емоційний стан. Зупиніться на чомусь одному, своєчасно змінюючи види діяльності.
Ø    Корисним буде надавати такій дитині робити одну вправу, але на певний час, щоб вона могла його виконати.
Ø    У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Вона обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. При цьому, якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення,  запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення.
Ø    Намагайтеся ніколи не казати дитині різке «Ні» та замість захоронення пропануйте вибір.
Ø    Завжди находьте час щоб вислухати таку дитину, та спробуйте не критикувати її розповідь.
Ø    По можливості ігноруйте визиваючи вчинки дитини.  Та заохочуйте до хорошої поведінку.
Ø    Давайте можливість таким учням покричати на перерві , таким чином діти знімають слабкість та гнів.
Ø    Під час уроку намагайтеся як намова більше контролювати свою власну поведінку, свої емоції.
Ø    Якщо учень порушує дисципліну, замість зауваження:  знайдіть для нього запитання  або доручить щось зачитати вголос, пошуткуйте,  змініть вид діяльності.


Немає коментарів: