22 червня 1941 року о 4.00 ранку страшне слово «війна» увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини. Попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю між Німеччиною і СРСР, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря.

Важко словами передати, якою трагедією став той перший день, але всі вірили, що ворог буде розбитий і перемога буде нашою. Сьогодні вже мало залишилося серед живих тих, хто зі зброєю в руках захищав нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає менше і менше. Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам’яті нащадків, а спомин про них передаватиметься з покоління у покоління.

Найжорстокіша та найкривавіша війна в історії людства, що забрала десятки мільйонів життів, тривала 1418 днів. Загалом за роки Другої світової війни Україна втратила 8 мільйонів своїх громадян: 5,5 мільйонів цивільних і 2,5 мільйони військових.

День скорботи встановлено в Україні «…з метою всенародного вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих під час війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності … на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань…» згідно з Указом Президента України «Про День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні» від 17 листопада 2000 р. № 1245/2000.

Пам’ять людська! Через велетенський швидкоплин десятиліть прориваються до нас спогади-миттєвості найстрашнішої і найжорстокішої в історії нашого народу війни. Війни не на життя, а на смерть, війни в якій фашизм ніс Україні довічне рабство або повне знищення нації.