Ярмарок для українського селянина завжди був очікуваною і бажаною подією. Як правило, великі ярмарки відбувалися наприкінці літа та восени.Землероби, крамарі, народні умільці виставляли і продавали свої кращі добутки. Зранку тягнулися на ярмарок вози із борошном, глечиками, сіллю, різною худобою. Одні їхали, щоб купити, інші - продати, а треті - себе показати. Люди йшли, щоб пісень поспівати, народний театр подивитись, в ігри пограти, повеселитись.
Починався ярмарок веселими закличками. Продавці на всі боки розхвалювали свій товар.
Ось і учні 3-А класу побували на "Веселому ярмарку", де доброю господинею була їх вчителька Любов Іванівна Чоловська. Молоді дівчати купували окуня і варили юшку, запрошували хлопців на гостини. Явтух привіз фрукти продавати та груші розгубив по дорозі. А дівчата на ярмарку не тільки купували та продавали, а ще й женихів собі вибирали! Пригощали хлопців пирогами із сиром, а ті в змаганнях довели, що і пісню знають, і співають чудово, і пиріжки їдять із задоволенням.
Не обійшлося і без пригод: чоловік приїхав у чоботях, а повертався без чобіт, у молоко тітка долила води, а від бабусі втекли на ярмарку три веселі гусі - один сірий, другий білий, третій в капелюсі.
На останок чемна господиня почастувала "і дорослих, і малих, і високих, і низьких" солодкою кашею з гарбуза.
Прийшла пора прощатися,
Та будем зустрічатися.
Нахай усім щасливиться!
Нехай усім здоровится!
Хай радість в вікна дивиться,
І на добро все робиться!
